Активний туристський рік традиційно завершуємо і підсумовуємо на початку листопада. Переважно у цей період – погода сприятлива, останні теплі деньки не раз дозволяли підніматися на вершини у легкому одязі і навіть у футболках. Але не так вийшло цього разу! Наша подорож, яка відбулася 4-6 листопада 2016 року запам’ятається штормовими поривами вітру, зимовими надувами снігу, нічними спусками по крутих схилах, але, як завжди – командною атмосферою і справжнім драйвом!
Отже за порядком:
44 мандрівники зі Львова, Жовкви, Дніпра, Запоріжжя, Чернігова, Полтави, Херсона, Кіровограду, Покровська, Харкова вирушили у п’ятницю вранці зі Львова і вже в перший день піднялися на хребет Кострич (вище 1500 метрів над рівнем моря). З Кривопільського перевалу вийшли в активному темпі – за дві години, і ще встигли помилуватися однією з найкращих панорам – Чорногірський хребет. Там клубочились свинцеві хмари, дув холодний вітер, сутінки наближалися, але настрій Команди К-2 – завжди на висоті!
Проживали у добрих жаб’євських газдів, садиба «Магурка» – відмінне місце для відпочинку і гарячого релаксу (дуже рекомендую сірководневі чани, де варять туристів до повної готовності, навіть не додаючи приправи).
Сон більшості учасників – лиш снився, бо наступного дня – ранній виїзд до села Дземроня і похід на одну з дивовижних, містичних українських вершин – гору Піп Іван Чорногірський (2028 м). Швидкість руху мусіла бути висока, адже параметри маршруту досить серйозні, а світловий день – надто короткий. Та ще й, як завжди, грандіозні плани на вечір… На жаль, кілька горосходжувачів не справились – натерті у попередній день ноги, а також розслаблююча дія гарячих процедур змусили декого повернутися вже на перших кілометрах. Під Вухатими Каменями – удари вітру просто приголомшливі – здавалося, що сьогодні не наш день… Але ядро Команди К-2 – туристи із досвідом походів по Кавказу, Гімалаях, Паміру, сходженнями на вершини вище п’яти-, шести- і навіть семи тисяч метрів! І готовність до продовження боротьби із стихією дала результат – ще три години, і ми на Вершині! Виконання гімну України – традиційно, а фотосесія – вийшла квапливою, адже погода відчутно погіршувалась, а ніч невпинно наближалась. Спускалися через гору Смотрич, круті схили інколи були вкриті льодом, але надійне плече і дружня рука додавали відчуття взаємовиручки і надійності. Зворотня дорога тривалістю 3,5 години завершилася вже у сутінках, вантажимося у «всюдихід» Віталіка Спаського і до готелю. А ввечері – продовження відпочинку – шашлик, форель, сауна, чан – ми це заслужили.
У неділю – сплав. Здавалося б, для цього періоду – досить некомфортна справа. Але знову актив команди готовий, надійні партнери і друзі із табору Білий Слон екіпірують та інструктують наших ентузіастів і штовхають у хвилі Чорного Черемошу. Хвилі, насправді, цього разу – не бурхливі , але це – чергова нагода відпрацювати технічні прийоми, проявити гарячий дух, отримати драйвові відчуття! Навіть здійснити переворот у байдарці, як же ж без цього… Сподобалось усім!
А на завершення подорожі – відвідування пабу «Десятка» у Івано-Франківську. Там якраз ювілей – десятка років існування і постійного гастрономічного задоволення для гостей. “Комплімент” від закладу, смачнючі страви – важко залишати ресторанчик.
Але чекає зворотня дорога, чекають потяги, чекають нові яскраві Мандрівки!
Сезон закрили, але Дорога – продовжується!
Дякую усім нашим учасникам: класним і веселим, сильним і маленьким, світлим і надійним!
