Нові мандрівки! Нові країни! Нові яскраві сторінки у особистій книзі емоцій і незабутніх вражень.
Цього разу Команда громадської організації К2 здійснила подорож у Йорданію та Ізраїль. Семеро друзів зі Львова, Полтави, Покровська та Чернігова, з гарним настроєм, добрим гумором і відмінним апетитом вирушили в дорогу. Вилітали зі Львова, з годинною пересадкою у Стамбулі, і пізнього вечора нас зустрічає аеропорт Бен Гуріон, що неподалік від Тель Авіва. Очікували, що зустріч буде строгою, адже цей аеропорт вважається найбільш захищеним від тероризму, не злякала нас ні велика кількість пильної охорони, ні прискіплива співбесіда з прикордонниками. Але мало не зазнали перших втрат. Лише відкрили паспорт Льоші, як без пояснення загребли його для вияснення ситуації в окрему кімнату. Щось там попитали 5 хвилин, а тримали близько трьох годин! Знали ми, що іранська віза в закордонному паспорті не є рекомендацією для відвідування Ізраїлю, але в зворотній ситуації, коли в’їжджали в 2015 році у Іран з візами країни Давида – подібних проблем не зустріли. Звичайно, безпека – головне! Але при цьому, прикордонники прогледіли таку ж відмітку у Ромчика і пропустили його, не запитали в мене, де я був в той час (а я – був і признався б), а головне – тримали Льошу, не проводячи ніякого допиту-розмови, і відпустили в третій ночі, нічого не пояснюючи. Добре, що відпустили, але продовження буде!
Поселились у скромненькому, але приємному хостелі, що знаходиться посеред овочево-фруктового ринку, і що важливіше – навпроти Дамаських воріт, збудованих пів тисячоліття тому Сулейманом І Пишним. І наступний цілий день – Єрусалим! (Вгадайте, яке місто є офіційною столицею Ізраїлю?) Це місто, віком більше 3,5 тис. років, є священним для трьох релігій і володіє глибокою духовною енергією і густою магією, яка відчутна не лише в доторках до священних реліквій, а немовби висить в повітрі і оп’яняє древністю і вічною силою… З ранку і до вечора ходили вузенькими вуличками Старого Міста, шукали нішу для маленьких і великих бажань у Стіні Плачу, зупинялися в просторі і часі на станціях останньої дороги Ісуса, слухали скорботу прадавніх олив-очевидців у Гетсиманському саду, абстрагувались від суєти та черг і наповнювались у Храмі Гроба Господнього…
А далі – у Йорданію. Йорда́нське Гашимі́тське Королівство, незважаючи на сусідство з Іраком і Сирією, вважається однією з найбезпечніших мусульманських країн і має чим привабити туристів! Перший наш екскурсійний об’єкт – гора Небо, місце, де, відповідно до легенд, помер Мойсей, коли показав своєму народу Землю Обітовану. Священна гора з величними пейзажами, церквою, де зберігаються фантастичні фрески 6 століття, скульптурою, яка символізує посох Мойсея і інші цікавинки історії та релігії. Доповнила враження дня – прогулянка по «місту мозаїк» Мадабі, де побачили мозаїчну , та ще й найдавнішу карту Святої землі! Неймовірно! Хоча додому повернутись по такій карті навряд чи змогли б, навіть з допомогою майстра спорту з орієнтування нашої команди… Але додому ще рано!
Наступний день приніс нові враження:
спочатку гарячі – термальні водоспади Хаммамат Май, де колись оздоровлювався цар Ірод, а тепер наші нескромні персони мили ноги, масажились під природніми могутніми потоками, нагрітими у земних надрах і всіляко релаксували;
потім солоні – зупинились познимкуватись і відчути, що «нижче вже не впадеш», бо потрапили у найнижчу точку нашої планети (висота – приблизно мінус 440 метрів !!!) на березі Мертвого моря;
потім камяні – фортеця тамплієрів Керак – грандіозний замок з підземними лабіринтами і високими вежами;
потім солодкі – бо Ромчик дужжже любить халву, кожен день відновлює сили цим продуктом, ще й нам профілонити не дає…
Ось так, терплячи муки гарячою і солоною водою, і незлим апетитом, добралися до ПЕТРИ!
Одне із сучасних Семи Чудес світу і об’єкт ЮНЕСКО, давнє місто висічене в скелях каньйону Сік, притулок торгових караванів посеред Аравійської пустелі, потім зруйноване і забуте, а відкрите світу лише археологом авантюристом на початку 19 століття! Про «Рожеве Місто» кажуть, що воно старе, як час. Адже близько трьох-чотирьох тисяч років тому, там, серед скельних лабіринтів – зберігали коштовності, прянощі, воду, а потім на віки залишився лиш вітер, пісок і відгомін давньої величі… Відгомін, правда вже не величний, присутній і зараз, але це – галас тисяч туристів, які відвідують Петру безперервно. Ми провели там цілий день, спочатку серед натовпу на основних ділянках, а потім на малолюдних трекінгових маршрутах, отримуючи фантастичні емоції від цього, без перебільшення, природного і рукотворного Чуда! Дехто з команди заходив додатково туди ще й на нічну екскурсію – феєричне музично-світлове шоу посеред кам’яної казки. Повернувся щасливий від побаченого, але дуже голодний…
І все ж кульмінацією нашої подорожі стала, без сумнівів, дводенна екскурсія у пустелю Ваді Рам (об’єкт ЮНЕСКО!). Там, свого часу, знімали майстерні кінофільми історичного та фантастичного жанру, там – фотохудожники створюють картини космічного стилю, там – мандрівники шукають і знаходять можливість на мить зупинити час і залишитись наодинці з собою… Ми пройшли два динамічних, активних маршрути, з елементами легкого скелелазіння і відчуттям пригоди серед марсіанських ландшафтів! Побували на кам’яному мості Бурда Рок, який є ефектною і дійсно вражаючою візитівкою пустельних гір (коли двоє англійців з місцевим гідом побачили нас там без провідника – трохи офігівшими виглядали). Наш кемп у Ваді Рамі, віддалений від селища на 8-9 км, давав гарну можливість помилуватися сходом і заходом сонця (дехто не повірив, що сонце зійде і вирішив не просинатися). І на завершення, вже перед виїздом, організували ДЖАМП-фокус з височенної скелі у дуже компресуючий пісок.
На завершення нашої програми було заплановано відпочинок на Червоному морі у Аккабі, де наші дівчата у купальниках стали на кілька хвилин головною оглядовою атракцією для місцевих чоловіків (комфортно поплавати і позагоряти краще на приватних закритих пляжах, що ми й зробили в наступний день); а потім дводенний релакс з відчуттям солоної невагомості на Мертвому морі вже у Ізраїлі. Цього разу на в’їзді затримали за компанію з Льошою ще й Ромчика, і вже не на три години, а на чотири. Процедура та сама – 5 хвилин співбесіди, а потім сиди чекай, поки не перехочеш сюди ще раз потрапити…
Мертве море – перевершило очікування! Мушу визнати – можливість відпустити думки на волю, відчути незрівнянну легкість тіла і забути на хвильку про усе – це якраз ефект відпочинку в цьому унікальному місці! Проте півгодини пляжного відпочинку нам – забагато, тому їдемо в місто Масада, за 30 хвилин набираєм 400 метрів висоти по «зміїній стежині» і опиняємось на скельному плато, де 2000 років тому цар Ірод І побудував неприступну фортецю. Останній опір іудеїв проти римських легіонів тривав саме тут цілих три роки! Теж – об’єкт ЮНЕСКО!
Дванадцятиденна мандрівка клубу К2 завершувалась. Чергові «спецпроцедури» ізраїльських служб в аеропорту (тепер тримали більше години вже чотирьох) , які у виконанні 20-22 річних практикантів більше нагадували бюрократичні прийоми чиновників із творів Кафки, настрій нам зіпсути вже не могли, лише спонукали до антистресової дегустації відмінного яблучного віскі.
Повернення в Україну – завжди радісне, адже наша земля – чудова!
А нові мандрівки , нові країни, нові сторінки будемо відкривати знову для себе і Друзів! Приєднуйтесь!
Дякую Супутникам!!!
Класно погуляли!
Йорданія -перевершила очікування! Хоч ми завжди налаштовані на позитивне сприйняття, ця подорож виявилася ще більш яскравою, комфортною, дружньою, ніж можна було б передбачити! Готуймося до Непалу!